|
|
|
Ідентифікація Малевича“Він та я були українцями”, – так просто, в стилі своїх селянських циклів, визначив в автобіографії свою національну приналежність Казимир Малевич.
Уклавши книгу із фрагментів автобіографії Казимира Малевича, його статей в українських журналах, листів, із родоводу художника, простеженого в архівах України, з наукових досліджень і статей на тему “Малевич і Україна” відомих вітчизняних та зарубіжних дослідників історії мистецтва (зокрема Жана-Клода Маркаде з Франції, Анджея Туровскі з Польщі, Мирослави Мудрак зі США та інших), зі спогадів про художника тощо, Дмитро Горбачов запропонував увазі українського загалу видання (побачило світ у київському видавництві “СІМ студія” за всебічної підтримки Миколи Шимоні), яке вихоплює найбільшого реформатора мистецтва ХХ століття з російського “моря” й акцентує: без урахування українського та польського походження Малевича, його української свідомості й ментальності неможливо до кінця зрозуміти його творчість та еволюцію. Саме в такому контексті в науковій бібліотеці Львівської національної академії мистецтв відбулося представлення цієї книги львівській спільноті. Однак суттєва заувага: як акцентував на презентації книги мистецтвознавець Роман Яців, видання не є актом українізації Казимира Малевича, бо насправді художник не потребує цього – на нього впливав український ландшафт, сонце, жінки, які виходили в поле чи розмальовували вдома печі. А підсвідоме і є найбільшою змогою ідентифікувати. “Казимир Малевич у центрі уваги Дмитра Горбачова опинився не випадково, – говорив Роман Яців. – Бо цей автор не йде найлегшим шляхом зіставлення біографічних фактів, а шляхом вдумування в природу естетичних поглядів творця. Підібравши для цієї книги тексти з іноземних джерел, Дмитро Горбачов намагався підійти сумарно до монографізації Малевича, вказавши всі джерельні матеріали. За висновками дослідника, Казимир Малевич має не лише біографічний, а й фундаментальний стосунок до України”. “Насправді зв’язок Малевича з Україною ніколи не переривався, – знову цитуємо передмову до книги авторства Сергія Папети. – Чи не промовисто свідчить за укоріненість супрематизму в народному мистецтві те, що саме за ескізами художників групи “Супремус” українські селянки залюбки ткали на прабабиних верстатах речі в стилі ультрасучасного дизайну? Україна стала останнім місцем, де Малевич (після остракізму, що він пережив у цитаделі більшовицької революції) вільно висловлював свої “формалістичні” погляди в харківському журналі “Нова генерація” і викладав формально-технічні дисципліни в Київському художньому інституті. Він також відгукнувся на трагедію українського селянства – голодомор 1930-х. Глибинна символіка й відчуття містичного змісту нищення всього прошарку суспільства набувають у його роботах сили та багатозначності космологічних міфів, які втілили в скупих, ретельно відібраних формах ще художники неоліту. І чи варто тут згадувати про те, що так переживати тодішні події в Україні могла лише людина, пов’язана з нею міцною пуповиною”. Цікаво, що ідея видання цієї книги народилася чотири роки тому. Ще три роки тривала робота над нею. Попри те, що видання презентували на львівському Форумі видавців ще 2006 року, в широкому продажу воно не було. Тільки тепер книга вийшла в широкі світи. Як акцентують видавці, невдовзі антологія “Малевич і Україна”, яку уклав Дмитро Горбачов, побачить світ французькою та англійською мовами. Кому бракує коштів на придбання праці відомого мистецтвознавця (а вона дорога), може задовольнити свою цікавість у бібліотеці Львівської національної академії мистецтв. Як наголосив на представленні директор бібліотеки Євген Салевич, “кожна жива істота має говорити. Досі наша бібліотека не могла сказати: Малевич є українським художником. А тепер, завдяки цій книзі, вона має таке право...” Ярина Коваль Львівська газета. Середа, 19 грудня, 2007 року, № 231 (301) |
|
| ----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Проте
в контексті цієї книги “він” та “я” – одна й та сама особа, художник
у різних ролях, очима різних людей, відображений у творчості інших
митців. “Український слід” у мистецтві Малевича – провідний
лейтмотив цієї книги й водночас головна відмінність від численних
досліджень, присвячених йому в усіх кінцях світу”, – цією заувагою
розпочинається передмова Сергія Папети до чергової – як завжди
ґрунтовної й неординарної – книги-антології “Малевич і Україна”. Її
написав відомий мистецтвознавець, професор (який усе своє життя
заклопотаний пошуками в культурі України явищ, співмірних світовим
досягненням) Дмитро Горбачов.
